12 листопада 1847 року, 160 років тому, в університеті Едінбургу професор Джеймс Симпсон запросив студентів і викладачів, а також представників громадськості міста на незвичайну операцію. Втім, сама операція не представляла особливої унікальності — Сімпсону, який був одним з кращих лікарів-акушерів, належало зробити внутрішній поворот плоду за ніжку. Але уперше в історії медицини операція була зроблена із застосуванням в якості наркозу пари хлороформу.
Операція пройшла на ура" — майбутня породілля, впавши в забуття, не відчула ніякого болю. А про те, як прореагує на цю операцію майбутнє немовля, тоді ніхто особливо і не замислювався. На щастя, дівчинка, яку назвали Анестезією, народилася здоровенькой, що дало привід англійкам розглядати хлороформ як дивовижне позбавлення від родових мук.
Дозвільні репортери поцікавилися у професора, як йому вдалося відкрити дивовижні властивості пари хлороформу? На що Сімпсон, не приховуючи посмішки, відповів, що не далі, як тиждень тому, точніше за 4 листопада, він з двома своїми асистентами випадково вдихнув пари цієї безбарвної рідини, правда, в невеликій дозі. Усі три доктори після "вдиху" деякий час жартували і сміялися, оскільки відчули, що у них в мозку "відпускає" рецептори, що відповідають за стриманість і серйозність. Але довго жартувати не довелося: через деякий час все троє повалилися на підлогу і заснули міцним сном.
Потім послідували ще ряд експериментів, після чого Сімпсон і зважився на публічну демонстрацію нового способу анестезії. До речі, до цього моменту в медицині, як втім і самим Сімпсоном, застосовувався звичайний ефір, який був "незручний" в силу ряду своїх властивостей. По-перше, із-за неприємного запаху, а по-друге, через те, що іноді легко вибухав в повітрі. Враховуючи ту обставину, що в холодній сирій Англії операційні часто опалювалися за допомогою камінів, існувала небезпека вибуху.
Через тиждень після вдалої операції із застосуванням пари хлороформу професор Сімпсон(це звання він отримав ще в 28-річному віці) тут же опублікував наукову статтю, чим і забезпечив собі пальму першості. Бо не пройшло і декількох днів, як поступило повідомлення з французького Страсбурга про те, що, мовляв, деякий лікар по прізвищу Седилло застосував пари хлороформу дещо раніше, ніж едінбурзький професор. Але в науці частенько буває так: хто перший встав, того і тапки.
Серйозний ущерб застосуванню хлороформу як засоби анестезії нанесла гучна справа про загадкову смерть п'ятнадцятирічної дівчинки Ханни Гринер під час невеликого хірургічного втручання з приводу врослого нігтя на пальці стопи. Вона вже зверталася до лікаря з приводу операції на іншій стопі, і тоді, після застосування діетилового ефіру, цілком благополучно все перенесла.
А тут при першому вдиху пари хлороформу дівчина втратила свідомість і вже більше не прийшла в почуття. Сталося це через рівно 2,5 місяця, 28 січня 1848 року.
На якийсь час хлороформ впав в опалу, і тільки рішучість правлячою у той час Великобританією королеви Вікторії, яка наважилася застосувати саме хлороформ під час пологів(королева створила сина Леопольда) в 1853 році відкрив нову еру в історії застосування цієї хімічної сполуки. "Золоте століття" хлороформу тривало близько 50 років.
Не можу умовчати і про першовідкривачів хлороформу. Уперше він був синтезований СЕмюЕлем Гатри(чи Гаутри, як кому подобається) за 16 років до тріумфу Сімпсона, в 1831 році в якості розчинника каучуку. А через декілька місяців цю речовину синтезували незалежно від Гатри і один одного знаменитий німецький хімік Юстус фон Либиг, професор Гиссенского університету і француз Євгеній Субрейн. А назва "хлороформ" речовині в 1834 році дав інший француз зі знаменитим прізвищем Дюма. Його звали Жан-батист. До речі, назва — ні що інше, як складання хімічного елементу "хлор" і "формакью"(чи мурашина кислота).
… Джеймс Симпсон помер в 1870 році. Вдячні англійки виклали увесь шлях від будинку, в якому жив професор, до Вестмінстерського абатства, де він був похований, красивими кольорами. Їх налічили близько 30 тисяч.
_thumbnail.jpg)